Знайшов кілька хвилин часу і трошки бажання, тому готовий поділитись враженнями зі своєї подорожі Кримом.

Отже, для початку передумови:
 

1. В Криму я лише вдруге. (Так! На море я туди не їздив коли був малим, а пізніше мене постійно тягнуло за кордон).
2. Поштовхом до поїздки стало завчасне акційне бронювання авіаквитків за ціною лише 9грн.
3. Всього планувало поїхати 10 людей та через різні "дуже серйозні" (посмішка) причини, поїхало лише шість: Таня, Костя, Льоша, Теріс, Стас і Рома.

І так, прилетіли ми в Сімферополь в понеділок з самого ранку. Погода була гарна, градусів 7 в плюсі. Одразу ж поїхали в Балаклаву. Це маленьке містечко поблизу Севастополя. Колись це місто було недоступне для людей і пропускали туди за наявності паспорта лише жителів, або дуже близьких родичів по спеціальних запрошеннях. А все тому, що знаходиться там Об'єкт 825, надсекретний військовий об'єкт часів холодної війни, розташований у Балаклавській бухті. В даний час - найбільший з усіх розсекречених військових об'єктів. Це підземна база підводних кораблів. Хоча пізніше воно і було оцінене Брєжнєвим як 3D (три "Д": довго, дорого, дєрмо), однак уявити скільки сил та праці людей було вкладено у довбання скали, щоб спорудити 800-метровий підземний прохід для підводних човнів, а разом з тим масу додаткових приміщень, застосування яких ще докінця не зрозуміле навіть сьогодні, справді дуже важко... Кажуть об'єкт міг витримати атомну бомбу в 5 раз потужнішу за ту, що впала на Херосіму. Отже ми вирушили на екскурсію всередину...

Подивившись на все це чудо, вирішили трошки розважитись і взяли напрокат модну яхту з капітаном, який покатав нас по бухті, а пізніше ми вийшли і у відкрите море. І там почалось... Стоп, стоп, стоп.. Я не розповів мабуть найголовнішого. Сьогодні Балаклава відома величезним яхт-центром. Там маса яхт і деякі з них коштують десятки мільйонів зелених. Ми ж катались на яхті поскромніше, тисяч так за 120... продовжую...

Яхта на швидкості розбиває хвилі, її носить, а ти стоїш на палубі і ледве втримуєшся на ногах, а поряд.. а поряд стрибають дельфіни. . . Відчуттів словами не передати, але я впевнений, що це одне з кращого того, що взагалі ставалось зі мною коли-небуть у житті... кайф !

Вже по обіді другого дня ми поїхали в Севастополь і пішли вивчати руїни Херсонесу. Мене трошки набрехали і стверджували, що Руїни Херсонесу зображені на 1-грн купюрі, проте я переглянув всі номінали українських гривень і жодних руїн там не знайшов. Мабуть треба глянути на долари...

Того ж дня під вечір ми вирушили в Ялту. Перше враження про Ялту було жахливе, бо я не побачив жодної тверезої людини, окрім водія тролейбуса.
Та пізніше ситуація змінилась. Добрий дядя Віталій (друг Тараса) розмістив нас всіх у себе і смачно нагодував. Того ж вечора після дегустації різних сортів вина місцевого виробництва ми вирушили гуляти нічною Набережною Ялти. І там я був приємно вражений... Дорогі готелі, бутіки, кольорові фонтани і чистота... ідеальна чистота.

Наступний день пройшов не менш цікаво. Маршрут: замок "Гніздо Ластівки", водоспад Учан-Су та гора Ай-Петрі. 

Вже після обіду наша бригада поїхала в Сімферополь, а під вечір - в аеропорт і в Київ...

Все, маю бігти і текст не дуже складається... Пішов ...

P.S. ледь не забув, в Балаклаві ми ще піднімались на якусь гору (бочка чи як її) і звідти відкривався фантастицний краєвид на море. Все було як на картинці...
P.P.S. ще ми заставляли тьотю зняти з продажу прострочену солодку водичку в сімферопольському аеропорту... і що ви думаєте? Не хотіла, козочка... Написали скаргу.

І так, бебі і джентильмени, я не пропав, я десь тут. Просто ліньки в блог писати, але ж треба кудись похвастатись останніми подіями і пригодами та деякими відкриттями. Хоча хвастатись насправді то і нема дуже чим та я спробую.

Отже, за останній час сталось дещо таке: 

Спершу було Славське, я і ще майже три десятки однокурсників, а разом з тим лижі і сніг... Та, на жаль, Славське то таке місце, де лижі і сніг не дуже хочеться юзати за призначенням, бо... Взагалі, мене здивувала позиція місцевих "Буковель забирає в нас клієнтів і доходи". Народ! Ей! А що ж ви зробили, щоб затягнути до себе лижників!? За 5 років, саме стільки часу тому я там ввостаннє бував, нічого не змінилось, тільки дороги більш покарявились і тепер більше поламаних бугелів, при тому ціни зрости в 3-5 раз! Гаразд, крім "лиж" були гарна компанія, шашлик, денна поїздка до Паланку в Мукачево і ще кілька фанів, які залишаться у вигляді гарних спогадів...

Без перерви (вона була, але годин так на 5 сну), одразу ж після повернення у Львів вирушив в Буковель і... А там от справжні лижі і відпочинок!!! Гасніжені гори, щирі люди, палкі емоції.. (ну прям як з реклами України і закоханих у сніг). Ох, як я люблю лижі і гори!!!

Та не без пригод. За 5км до Буковелю одна з наших машин (їх було 4) завалилась в кювет. Причина: водій-екстремал. Все обійшлось швидко і просто. Пів години і Камаз її витягнув (до речі, скажу вам, всі оті модні джипи до сраки, бо в них сили нема! Вони зупинялись і тягнули як дід з бабою ріпку, але нічого в них не виходило, слабаки з понтами). До речі, про водія-екстремала, в Буковелі йому ще вдалось заїхати на лижах в інструктора так, що перший аж відрубався чи то від шоку, чи то від удару, не знаю. 

І ще одне, другого дня катання Роман (інший, не той що я, до речі, ще за день до того я його взагалі не знав, як 50% нашої компанії) вирішив поламати собі ребро (хоча як пізніше виявилось він його лише сильно забив, без перелому). І так сталось, що той Роман був водієм машини на якій ми їхали. А так як його забрали в лікарню в Яремча, то треба було комусь іншому ту машину повести. І, так як два лузера відмовилось (нема прав, малий досвід тощо), то прийшлось мені цей героїчний вчинок взяти на себе. Я то і права маю, і водій непоганий, але ж зимою по гірських засніжених і слизьких дорогах ніколи не їздив, а тут ще й машина чужа (і не дешева)... Та нічого, справився!!!

Поєднання лиж, Карпат і всіх пригод запам'ятаються надовго.

А далі все класично:

Новий рік. Його ледь не провтикав, бо куранти цього року були відсутні, але то вже інша історія.

Київ. Академія. Лекції вже почались, але нудні до краю... Дилема з Магістеркою, IELTS, транскрипти, в яких не дуже спішить сприяти деканат і так далі

А скоро Різдво. Гарне сімейне свято, та, на жаль, цього разу я проведу його сам, так вийшло.. 

Всіх з Новим Роком і Щасливого Різдва!

Про 12-годинну боротьбу МВС і Титан-у в дата-центрі Волі і в офісі Інфостору читайте від керівника головного розсадника піратства тут.

Промо ролик мого рідного міста. Може і задум хороший, але мені він так собі...

Шейхи працюють, а в Україні жопа.

 Чи задумувались ви колись, що ви купуєте? Ой ні, не так. Уточню: чи задумувались ви в той момент, коли витягаєте гроші/картку з кишені і простягуєте їх продавцю чи то касиру чи казна-кому ще? А? Може воно вам не треба?

Це насправді складно, бо в той момент відмовитись вже якось пізно... Краще ще перед тим подумати. Добре подумати. Дуже добре подумати. Постояти 30 секунд і перепитати себе "А чи справді воно мені треба?", а краще навіть так: "А що воно мені принесе, чим збагатить, які враження додасть?".

Про враженняі окрема тема, я готовий витрачати на враження все що маю, особливо якщо це незабутні враження, я то єдиноразові концерти, вистави, виставки і так далі, не кажучи вже про подорожі світом.

Прийняв для себе рішення: я купую тільки те, що корисне мені, що приносить задоволення (враження!) і... тільки найкраще (ми ж не заслуговуємо поганого)

п.с. то тільки я помітив, що в Києві піднімають зараз ціна на все в нерозумних вимірах (особливо послуги)? здається, зараз не найкращий час для цього. Може хочуть зазнати краху!? (виглядає лише таксисти трошки їх опустили).

Таку рекламу України крутять на CNN. Правда реклами тієї ж Польщі в разів 5 більше.

так не правильно! скоро день закінчиться, а толк? пів дня провтикаю в монітор, іншу половину в екран телевізора, в газети і журнали... може ще прогуляюся десь... все, йду в тренажерку.. хоч чимось корисним займусь.

 Люди, заберіть від мене Могилянку, а Київ разом з нею і дайте можливість поїхати в гори на лижі... і снігу побільше... дуже хочу на лижі

прийняв рішення завести паралельний блог на жж. перенесу кілька останніх постів, а далі по ходу буду щось карлякати тут, щось на блогспоті, а щось і там, і там.

Скаржаться колеги (і я сам теж) що ніхто не знає про мій блог і ніхто не пише туди коментів. Думаю причиною є те, що блог на blogspot-і, а там явно не дуже розвинута система для networking-у. Саме тому вирішую перейти на жж. 
Перше що зробив, приєднався до спільноти Могила (я ж Могилянець, як без цього), зараз ще налаштую людський вигляд блогу, а потім почну шукати друзів.

лінк на інший мій блог  - ЦЕ МІЙ ДРУГИЙ БЛОГ:)